ЗРОБ, ЗРО́БУ,

Зроб, зро́бу, м. 1) Совершеніе, исполненіе работы. довести до зро́бу. Исполнить, сдѣлать. Тоді аж зароблять вони велик спасибі, як доведуть до зробу, до пуття тую роботу. Васильк. у. Прийнятися до зро́бу. Приняться за дѣло, за исполненіе работы. Як приймуться до зробу, у той час оддамо гроші. Васильк. у. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 184.

Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»

ЗРОБИТИ, БЛЮ́, БИШ, →← ЗРИШТУВАТИ, ТУ́Ю, ЄШ,

T: 136